Бажаючи плисти в подій фарватері,
Не раз відходив я навмань із дому,
Лишав неутоленну тугу матері
І подруги зажурливу утому.
Сьогодні, в дні посивілі порошею,
Як і колись, відходити не легко —
У дверях ставши, внученька упрошує:
— Дідусю, не іди… Не будь далеко!
