Та Юрай, мати, кличе,
Та подай, матко, ключа
Одімкнути небо, випустити росу!
Із пісні-веснянки
Вчувайте, друзі, добрий заклик знову!
Прийдіть справляти радісні святки:
сповняти впричерт медом-вином кубки
і пити поспіль за садибу нову,
що з каменю їй кладено основу
і тесано із дуба зруб міткий!
Приходьте всі! Із гойної руки
в священну покуть закладем замову
про долю щедру: злотого одного,
чар-зілля горсть, і жменю скла і соли…
А завтра, дім звершивши маєм стягу,
в хороми пустим півня голосного,
щоб криком вигнав біса коромоли,
і злидні злющі, і злодарну звягу.
