Причавлює гілля важке й обмокле
І кості ломить спроквола артрит.
Уражене з образи слово мовкне
Та й рана незасклеплена ятрить.
Узявши в руки сукуватий костур,
Неквапно йдемо у дощеву рань
Копати в лузі корінь живокосту,
Спиняти кров із виразок і ран.
