Судомить розпач, ломить кості хрустко,
Трощить і думи й почуття на хруст, —
І болю крик гарячим крови згустком
Зривається із похололих уст.
Здавалося б, що руки ось заклякнуть,
Поглине морок стиском злих обійм —
Та, не спинившись бити з переляку,
Сурмить звитяжно серце на відбій.
