Богдан Рубчак – Самотні дівчата: Вірш

Самотні дівчата
носять на грудях стигми місяця
— два відображення його обличчя —
що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
що сповнюються нестримною спрагою,
і п’ють його повно.

І тоді
в золотих плесах їхнього волосся
палає повня місяця,
а їхні білі стегна —
то палати для нього.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Рубчак – Самотні дівчата":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Рубчак – Самотні дівчата: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.