1
Ряска, ряска –
Дубовий підрясник.
А колись тут монастирі.
Мої луки – старі, старі.
2
Те, що було вербовою лускою,
Про що я знаю і чого не скою,
Про що мені ніхто не розповість,
Гриби, що розташовані без місць
На відкритті сезону, наче гості,
І ясен, зосереджений, як гностик,
Й болотна ряска, що сповза на луки –
Все прихисток бджоли, духмяний вулик.
3
Милується корова пастухом
І простором щавлевих літніх луків.
Згоріле дерево, мов посохом рухомим,
Поставило життю дороговказ.
І дзвоник захлинається від звуків,
І небо перетворено в екстаз.
