Проходив ти крізь вересень оновлено і прикро.
Такий порядний місяць: він жолудя не викрав.
Була ночей скарбниця закидана вугіллям,
Де стійко не ламалось дубове жовте гілля.
В той день, коли прихилять дуби до лугу голови,
Тоді збагнеш нарешті, від кого заслуговував
Подяки блискавичної за смугою заграви.
Знайшлось у тебе щастя, і ти його прославив.
