Тоді, як ми збирали грона сліз
В обличчях, незатулених руками,
Коли хрести кружляли вітряками
І срібний вуж дорогу переліз,
Земля, набрякла білими грибами,
Росу молочну чавила з грудей,
Й у неї накрапав сосновий глей –
Рідкий бурштин стікав над берегами.
- Наступний вірш → Богдана Бойко – Кошик упав
- Попередній вірш → Богдана Бойко – Виноград розсипеться гронами
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші