Щебечуть два струмки між сивих валунів,
Схилились сосни над глибоким яром,
Крута гора, як витязь на коні,
Шоломом синім зупинила хмару.
Старий олень і двоє оленят
Йдуть обережно до струмка напиться,
А полуниці у траві горять,
Немов сліди од чарівних копитець.
Всівсь ведмідь на камені
Відпочить.
І бурчить:
— Біда мені,
Тяжко жить.
Бджоли мед сховали
У дуплі,
А на мене жала
Гострять злі.
Хоч казав я їм:
Меду я не їм,
Лапу лиш лижу…
Та вони не вірять,
Прямо в носа цілять.
Геть,— гукають,— звідси!
Жу-жу-жу!
