Борис Чіп – В літню спеку: Вірш

Вже забули сиві в’язи,
Що є дощ, а що — роса…

Павучок гамак свій в’яже,
Джміль виводить на басах.

Їжачок по стежці котить
Стиглу грушку для малят.

Яструб тихим вертольотом
Над галявою кружля.

Спить зайчак під глодом сонним —
Вухо слухає і в сні.

Дятел в шапочці червоній
Щось розказує сосні.

Дзвін медовий. Стежка-стрічка.
Мов черінь, пісок пече.

А зубаті щуки в річці
Сонцем грають, як м’ячем.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Чіп – В літню спеку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Чіп – В літню спеку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.