Ти добре пам’ятаєш, брате мій,
Ми це повинні завжди пам’ятати,
Як в материнській ніжності своїй
Сумних пісень для нас співала мати.
Вкладала в них надії і жалі,
І радощі великі, і маленькі,
Ключем змикались в небі журавлі –
І в нім стискалось добре серце неньки.
Приспів:
І хоч давно вже постаріли ми
В дім сиві птахи стали прилітати,
Та діти залишаються дітьми,
Коли на них стара чекає мати.
Ми потім розлетілись, як “курли”,
На згадку взявши запах рути-м’яти…
Нас виглядають зорі з-за Сули,
На нас чекає на порозі мати.
Скрипить на оболоні журавель
І живе срібло опада з цямрини…
Там жде вона, з яких країв-земель
До неї звістка від дітей прилине.
Приспів.
