Моя дорога
Не стелилась айстрами,
І доля на обрії не малювалась з німбом…
Мати в стару Вишивану тайстру
Клала кавалок хліба.
А біля хліба –
Буквар сонцеликий,
Як друге сонце
На просторах планети!
І маленькі літери
Мені здавались великими
Тому, що їх написали поети…
- Наступний вірш → Микола Хвильовий – Поема моєї сестри
- Попередній вірш → Борис Демків – Символи
(Оцінок ще немає)