Колись вернусь я знов до рідної країни,
Побачу знов поля сьпівочії гаї,
Побачу знов Дніпро одвічний і єдиний,
І ріднії степи широкії мої.
І знову я проллю свою сльозу рясную
На землю ту, де я на сьвіт родився й зріс,
І слово рідне знов, о краю мій, почую,
І рідний спів смутний почую я колись.
Та чи побачу-ж я народ не занімілий,
Новим життям нові розбурканії сили
В моїй пригніченій землі, давно німій?
Та чи почую-ж я, чи доживу, мій краю?
Я плачу, я молюсь і мучучись благаю
І думаю: коли-ж? коли, о Боже мій?!
