Борис Грінченко – З Чужини: Вірш

Колись вернусь я знов до рідної країни,
Побачу знов поля сьпівочії гаї,
Побачу знов Дніпро одвічний і єдиний,
І ріднії степи широкії мої.

І знову я проллю свою сльозу рясную
На землю ту, де я на сьвіт родився й зріс,
І слово рідне знов, о краю мій, почую,
І рідний спів смутний почую я колись.

Та чи побачу-ж я народ не занімілий,
Новим життям нові розбурканії сили
В моїй пригніченій землі, давно німій?

Та чи почую-ж я, чи доживу, мій краю?
Я плачу, я молюсь і мучучись благаю
І думаю: коли-ж? коли, о Боже мій?!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Грінченко – З Чужини":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Грінченко – З Чужини: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.