Така у мене квітка,
що дома не сидить,
гасає по сусідах
і стиха бубонить:
— Я зроду мандрівниця,
для мене, як на те,
і громовиць немає,
і сонечко цвіте.
Смородяно! Малиново!
По голови трава!
Чого ж сидіти сидьма?
Чого не мандрувать?
- Наступний вірш → Галина Кирпа – Березень
- Попередній вірш → Галина Кирпа – Ми всі під одним дощем
(Оцінок ще немає)