Іду травою, як водою,
Трава у пояс лугова.
А слідом тихою ходою
Із пісні давньої слова.
Із тої пісні, де дівчина
Все жде-чекає козака.
Вуста опалює калина —
Осіння ягода гірка.
Іду травою, як водою,
Трава все вище, до плеча.
Я теж зостанусь молодою,
Як з пісні давньої дівча.
Бо таємницю в серці маю,
Мов квітку приворотних зіль,
Я знаю: за осіннім гаєм
Цвіте для мене березіль.
