Мама мовчала про голод.
Про те, як хліба хотіла.
Про той нестерпний холод.
Про те, як в “скрині” сиділа.
(В скрині лежала макуха.
Мама шукала поїсти).
Січень, зима, завірюха.
Обшуки, комуністи.
Мама мовчала, мовчала.
Мала лиш шість годочків,
Коли усе забрали,
Крім штанів і сорочки.
Коли дід Пилип захололи,
Сидячи прямо на лавці.
Коли корінці мололи.
Коли відморозила пальці.
Мама весну любила,
Бо розквітала акація —
Сік через губи цідила…
Гинула ціла нація.
Мертві лежали покотом
І серця кам’яніли.
Голод душив чоботом
І скидав у могили.
З голоду мама виросла.
Шкіру мала аж синю.
Я її часто просила
Розповісти “про скриню,
Про гнилу бараболю,
Про запах цвілі на деці.
Про свою гіркую долю
І корінці на ряденці”.
Мама так хліб любила.
Жито сіяла й жала.
Вона в кишені ховала
Крихти, коли й вмирала…
Білу хлібину і чорну
Їй покладу на могилу…
Мелють історію жорна…
Боже, дай сили…
