Ці вулиці… Вони сліди Франка
Ще бережуть з упертістю граніту.
Тут постать Кобилянської тонка,
Як промінь, засвітилася для світу.
Тут Лістової музики ріка
Пливла промінним українським літом,
Тут дойна Емінеску-юнака
Прозором спалахнула білоквіто.
Ці вулиці… Люблю їх млисту рань,
Мінливий обрис, лінію і грань,
І переддення тишину таїнну,
Й вінець урбаністичної краси —
Пружистий крок і тихі голоси
Робітників, що йдуть на першу зміну.
