Вірші класиків > Галина Тарасюк: Вірші > Галина Тарасюк – Напій мене

Галина Тарасюк – Напій мене: Вірш

Напій мене. Твойого джерела
Моя душа сто років не торкалась.
Сто літ за нею назирці брела
Німа печаль, неначе тінь зів’яла.

Сто довгих літ мої гіркі вуста
Не оживали в лагідному слові…
Перехиляюсь через всі літа
До джерела неспитого любові.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Галина Тарасюк
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Галина Тарасюк – Напій мене":

Читати схожі вірші:

  1. Галина Тарасюк – Ви ще згадаєте мене
  2. Галина Тарасюк – Перечекати дощ
  3. Галина Тарасюк – Інтонація
  4. Галина Тарасюк – Мій голубе, мій соколе, мій друже
  5. Галина Тарасюк – Іронічне
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Галина Тарасюк – Напій мене: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.