Перечекати дощ. Перечекати…
Передощить до самозабуття,
і знову необачно закохатись,
І думати, що вже на все життя.
На дні усі, на всі літа, до скону
Поміж тісних п’янливих берегів
Котити хвилю чи сльозу солону
І марити дощем, що відшумів.
- Наступний вірш → Галина Тарасюк – В моєму лісі ні трави, ні листу
- Попередній вірш → Галина Тарасюк – Хто ти мені
(2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)