Ганна Чубач – Цілую посмішку твою: Вірш

Цілую посмішку твою,
Як дощ траву,
Як вітер листя.
Ідеш…
Розгублено стою —
Усі стежки мої зійшлися.
Усі дороги мої — тут,
Усі світи мої — біліють.
А ти — ідеш…
На тебе ждуть.
Я зупиняти не посмію.
Ну що ж? Іди!
Нехай щастить!
А я — поплачу, посумую,
Я — не ловлю щасливу мить,
Я тільки посмішку
Цілую…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Чубач – Цілую посмішку твою":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ганна Чубач – Цілую посмішку твою: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.