Святкую день: веселий і сумний,
Який не є, а я його святкую.
У кожнім ранку стільки новизни,
Що я невдач минулих не рахую.
Хай кожна мить минається, летить…
Але на святі довшають хвилини.
Чим яскравіше день мій відгорить,
Тим більше світла до людей полине.
І вечори святкові не спішать:
Останній промінь спішно не ховають.
Якщо із буднів не зробити свят,
То і найвищі обрії злиняють.
Дівчина на ім’я Ганна
В імені Ганна я чую дзвіночків дзвін
Вона така старанна, чарівна,
Ця дівчина, що сяє як рубін!
Дивлячись на неї, таку тиндітну
Таку легку мов китайський шовк
Згадую тонку павутинку
з блискучею ранковою росою.
Приваблива як Афродіта,
Витончена, красива,
Іноді така загадкова, лагідна та грайлива.
Хочу тобі я сказати все то на власні очі,
Але ти така далека та недосяжна,
Тільки душа моя вірша тобі шепоче…