Вірші класиків > Ганна Чубач: Вірші > Ганна Чубач – В самотніх стінах

Ганна Чубач – В самотніх стінах: Вірш

В самотніх стінах
Кляла розлуку.
У крайню шибку
Хтось тихо стукав.

Можливо, вітер.
Можливо, вишня.
Та я на стук той
Тоді не вийшла.

Тепер, як серцю
Минулась мука,
У крайню шибку
Ніхто не стука.

Дві довгі тіні
Колишуть тишу —
Можливо, вітру,
Можливо, вишні…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)
0 Ганна Чубач
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Чубач – В самотніх стінах":

Читати схожі вірші:

  1. Ганна Чубач – Цей день як день
  2. Ганна Чубач – Долина матері
  3. Ганна Чубач – Ромашковий сонет
  4. Ганна Чубач – Мій Олімп
  5. Ганна Чубач – Повернулися гусоньки рано
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Ганна Чубач – В самотніх стінах: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.