Ганна Чубач – В самотніх стінах: Вірш

В самотніх стінах
Кляла розлуку.
У крайню шибку
Хтось тихо стукав.

Можливо, вітер.
Можливо, вишня.
Та я на стук той
Тоді не вийшла.

Тепер, як серцю
Минулась мука,
У крайню шибку
Ніхто не стука.

Дві довгі тіні
Колишуть тишу —
Можливо, вітру,
Можливо, вишні…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ганна Чубач – В самотніх стінах":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ганна Чубач – В самотніх стінах: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.