Мій дивосвіте, кревна мово, —
снаги вітрило, дух життя…
З твоїх джерел прозоре слово
в мої вливається чуття.
Родилась ти, щоб жить віками, —
слов’янських мов зелена віть.
Наколисала тебе мама
в години щастя й лихоліть.
Хай іншим словом володію…
Хоч мов я знатиму до ста —
на материнській лиш посмію
відкрить до матері вуста.
