Георгій Петрук-Попик – Три клени: Вірш

Дерева колись біля школи
Садили ми в ріднім селі.
Хто сосну обрав, хто тополю, –
Я – клени, три клени малі.

Приспів:
Ті клени приходять до мене,
Коли наступає весна…
Три клени, три клени, три клени,
Що біля шкільного вікна…
Три клени, три клени, три клени,
Злий вітер хай вас обмина!

Тоді, як тужаве коріння
Землею притрушував я,
Тримала в руках паговіння
Учителька перша моя.

Приспів.

Давно уже став я дорослим,
Й пагіння у небо вросло:
Запрошує зелено в гості,
Коли повертаю в село.

Приспів.

Зовуть до знайомого двору
У гомін дитинства вони,
Як рідні, зі мною говорять,
Вітають мене, як сини.

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Георгій Петрук-Попик – Три клени":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Георгій Петрук-Попик – Три клени: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.