Син Ікви я — Дніпрової онуки,
Сестри земної Вілії і Горині.
Кохаю ніжно Кременецькі гори я,
Ліси сумні
І синьоросі луки.
Це — мамин край,
Дарований навіки,
Як перший подих, перше слово й речення.
Йому немає і не буде зречення:
Лиш з нього бачу
Інші гори й ріки.
- Наступний вірш → Георгій Петрук-Попик – Вишиванка
- Попередній вірш → Дмитро Луценко – Пісня Бориса
(Оцінок ще немає)