Чорний Краків…
Чорні круки…
Ще хвилина — та й умру.
…Одвезіть мене у Жуків…
Як надію — не журу.
Одвезіть на Україну —
Ця ж земля мені чужа.
Там цвіте моя калина,
Там горить моя душа.
Там, де крил узяв я дужих.
Там, де гай шумить мені.
Там, де синя птаха тужить
Над могилою рідні.
Ще ж косити треба, жати
Те, що сіялось колись…
Як, скажіть, отут лежати,
Коли там — у хмарах вись?
І земля, і Мати — в ранах,
У кайданах, у ярмі…
Звір московський в Бережанах
Хлепче кров людську в тюрмі.
У ворота б’є німота —
Грюка чоботом ганьби.
Ні, не візьме в цуп дрімота,
Бо ж поети — не раби!
Не несіть мене до склепу.
Не кладіть мене в труну.
Я збудив свого Мазепу
Для борні, а не для сну.
…Розженіть кривавих круків.
Журавлів летять шнурки.
Завезіть мене у Жуків —
Там я житиму віки.
