Гомін, гомін, гомін по діброві: Вірш

Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина виганяє:
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе орда візьме,
Нехай тебе орда візьме!
Мене, мати, мене, мати,
Орда знає –
В чистім полі об’їжджає,
В чистім полі об’їжджає.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе ляхи візьмуть,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
Мене, мати, мене, мати,
Ляхи знають –
Пивом-медом напувають,
Пивом-медом напувають.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе турчин візьме,
Нехай тебе турчин візьме!
Мене, мати, мене, мати,
Турчин знає –
Сріблом-злотом наділяв,
Сріблом-злотом наділяє.
Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе москаль візьме,
Нехай тебе москаль візьме!
Піду, мати! Піду, мати!
Москаль мене добре знає –
Давно уже підмовляє,
Давно мене підмовляє.
У москаля, у москаля
Добре жити:
Будем татар, турків бити,
Будем татар, турків бити!
Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина призиває:
Вернись, синку, вернись, синку,
Додомоньку –
Змию тобі головоньку,
Змию тобі головоньку!
Мене, нене, мене, нене,
Змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!