Три зозулі з поклоном.
Три бентеги з тавром.
І полин за полоном —
Ніби пам’яті тромб.
Тільки далі зникомі
Прогортають печаль.
Світ спіткнувсь на підкові,
А минуле — не жаль.
Обвивайся навколо
Мого серця тугіш.
Наступити на горло
Власній пісні — ще гірш.
Чи ступити за обрій…
Гіркота — долі чвир.
Хто сьогодні хоробрий
Захопити цей вир
І страшні ваші учти
І залоги пусті?
…Власні тіні домучте,
А мене — відпустіть.