Ігор Калинець – Веселка: Вірш

Надягла веселка
стрічок-стрічок,
як у свято.

Взяла коромисло
і пішла до річки.

Дорогою перестрів її
князенко соняшник
із золотим черевичком
у руці.

Поміряла веселка —
якраз на ніжку!

От вони й побралися.

Аналіз вірша “Веселка” Калинця

Життєрадісна й життєствердна віршована замальовка, яка належить до жанру пейзажної лірики. Ігор Калинець присвятив опису рідної природи цілий цикл «Дивосвіт», до якого входять вірші, у яких показані алегоричні образи природних явищ та об᾿єктів.

Головна ідея твору – оспівування оновлення, краси й любові.

Веселка – оптичне явище, що з᾿являється після дощу. Дощ сам по собі оновлює природу, а веселка, особливо після значної негоди, вражає красою на контрасті з сірими хмарами.

У вірші автор використав два образи:

1. Веселка – молода дівчина, яка заквітчана різнокольоровими стрічками. Це підкреслює, що веселка – дівчина-українка. Веселка показала не лише гарною, але й роботящою – свою долю вона зустрічає, коли йде з коромислом по воду.
2. Князенко соняшник – образ парубка. Слід звернути увагу на статус – не принц, не царевич, не королевич, а саме князенко. Це підкреслює, що й соняшник належить до української землі.

Сюжет вірша схожий на традиційну казку – красуня дівчина вийшла надвір і зустрічає князенка, який закохався й пропонує одружитися. Щоб добитися прихильності дівчини, князенко пропонує не обручку, яка стала уособленням одруження відносно нещодавно, а більш глибинний символ – черевички.

Символ черевичка був неодноразово використаний у різноманітних казках та оповідках, народних обрядах. І мова не тільки про загальновідому казку «Попелюшка», яка прийшла до нас із Франції, але й про «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», де козак врешті таки сватається до дівчини, пропонуючи їй черевички від цариці, різноманітні ворожіння з використанням взуття. Черевички скрізь є важливим символом поєднання чоловіка й жінки. І важливим нюансом є те, чи підходить черевичок до ніжки – чи може пара оптимально й у взаємопорозумінні співіснувати. Веселка міряє черевички – «Якраз на ніжку!».

Ще одним яскравим символом є річка – плин життя. Те, що веселка йде до річки, а зустрічає свою долю, підкреслює природність стосунків.

У вірші використані такі художні засоби:

• Алегорія й персоніфікація – веселка-дівчина і парубок-соняшник;
• Порівняння – «як на свято»;
• Повтори – «стрічок-стрічок»;
• Епітет – «золотий»;
• Вигук – «Якраз на ніжку».

Автор бачить у явищах природи емоції, схожі на людські, події, що можуть відбуватися і з людьми. Це надає його творам певних язичницьких мотивів – колись давні українці так само наділили природу зрозумілими для людей рисами.

Вірш написаний верлібром.