Знаю того легіня,
знаю.
Капелюха когутячим пір’ям
замаїв.
Дримбає попід носом
круглий день,
а до діла —
пень.
Бо:
зрідка пахощі
попасе в полонині,
молоденькі хвилі
підстьобне до водопою,
то заверне дим
з ватри просто в очі,
ніби звідти срібні бджілки
викурює.
Хоч би одну зірку
стряс тобі з неба…
Зате на Великдень
прикотив сонце,
у Космачі розписане.
- Наступний вірш → Ігор Калинець – Хмара
- Попередній вірш → Ігор Калинець – Вертеп
(Оцінок ще немає)