…Я не високо взяв.
Я і так дотягнутись не можу
До крутих віражів
Тих, розбитих об спів, пташенят.
Але дід мій казав,
Так і я говорю: “Сивий Боже,
Він — для тих, кому важко
Й хто легко верта назад”.
Вольним воля у нас,
Та спасенним не бачити раю:
Динозавровий хвіст —
Ця, узята на німб, тишина.
Я не високо взяв,
Навіть нижче, як Авеля Каїн…
Як розп’ято Христа,
Як той вітер, що видно з коня.
Наче птиці осінні,
Зберемось колись, українці.
Вирій буде далеким —
На тисячі літ світлових.
О! Ми високо візьмем,
Колиску свою покинем.
І це буде, можливо,
Всесвітній
І сміх, і гріх.
