Ірина Цілик – Колекціонер: Вірш

Ти не знаєш моєї мови.
Ти мене пізнаєш на доторк.
Ти не куриш моєї злості.
Ти на мене весь день чатуєш.
Ти тримаєш мене за ребра.
Ти мене обережно клеїш.
Я тобі — абсолютно дика.
Я заповнюю твій гербарій.
В мене нерви — пласкі і зримі.
В мене нервів — долонька з ґаком.
Ти лишаєш відбитки пальців.
Ти вмочаєш їх в мої нерви.
Я з тобою хотіла сексу.
Я летіла без тіні сенсу.
Ти мене ухопив за хвостик.
Я з тобою хотіла сексу.
Ти повісив мене на стінку.
Ти притис мені ребра скельцем.
Ти подумав, що я — картинка.
Ти мені перекрив повітря.
Я — укупі з дешевим клеєм.
Я його не хотіла зовсім.
Я дивлюсь за вікно і чхаю.
Там літають мої товарки.
Вони падають й хочуть сексу.
Вони балують пані Осінь.
Ти її не помітив зовсім.
Ти повісив мене на стінку…