Місто, схопивши
останній оргазм,
мжичкою Ночі міжніжжя
розбавило…
Вабило те,
як ліхтар вигризав
у чорно-сметанної вулиці
фабулу.
Тріскались звуки.
Холонув асфальт.
Важко смоктались калюжі
розбещені.
Мило гніздились
між твідових пальт
юні від холоду
курви нехрещені.
Тінь, важкоока,
лизала шузи.
Верби безплідні слізьми
відхаркалися.
А у сім’ї недолюблених зим
став на дві ніжки
малий Апокаліпсис…
- Наступний вірш → Ірина Цілик – 5 см
- Попередній вірш → Ірина Цілик – Ідіотка
(2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)