Зима притирається цукром
до чорного.
Усі поспішають спалити свої негативи…
*
Шнурки набухають:
вони спілкувались зі снігом.
Тепер мене більше…
*
Простужена вулиця — небезпечна…
Її собутильник — вітер
облапошив
безшапні вуха…
*
Вітрина з різдвяними пряниками —
колекціонерка:
вона консервує мільйони
дитячих відбитків пальців
і поглядів…
*
Тикають небу
обрубки льодин
його відображення:
останній шанс
побрататися перед смертю…
*
Похмілля безрадісне
для ялинки на смітнику…
Мацають сліпо сніг
королеви балів…
*
Скляними венами
тріснули оплески
вуличному театрові…
Світ в антрактах
лікується підтекстами
лицедія…
