Ірина Жиленко – Осінь, копання картоплі: Вірш

Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону.
Варили із кропом борщі, золоті і червоні.
Палили городи. І вчора, і завтра, й сьогодні,
З усім були згодні. Із кожним творінням господнім;
Наш пес був прекрасний. І півень прекрасний. І віл.
Густим контрабасом співав над цикорієм джміль.
І добрі дерева стояли на добрій землі.
Світились джерела. І в небі цвіли журавлі.
Все правда під небом на щедрій, на рідній землі.
Як світло і тепло отут, де шипшина і глід.
Присяду на сіно поміж дерезою і глодом.
Як блудного сина, прийми мене, хато природи.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ірина Жиленко – Осінь, копання картоплі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ірина Жиленко – Осінь, копання картоплі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.