Ірина Жиленко – Жар-птиця: Вірш

Сусідка моя — чарівниця —
годувала надвечір родзинками
у клітці золоту Жар-птицю
з очима-намистинками.

І як воно трапилось — хто його зна —
та тільки дверцят не замкнула вона.
Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,
і враз освітилась
казково столиця.
Летіла все вище, так гарно, так вільно,
як в найзолотішім, найкращім мультфільмі…
Дорослим і дітям
яснішали лиця:
“Як хороше жити
під сонцем Жар-птиці!”
І тільки ота трьохсотлітня ґава,
яка себе називала Павою
(старезна, без ока, та ще й кульгава),
знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава
зчинила люту стрекотняву:
“Вона яскра-яскра-яскррава!
Таку чужу нескромну птицю
тримать годиться
тільки в клітці!”

Вже третій день — нема Жар-птиці.
І людям посмутніли лиця.
О, не сумуйте. Її нема,
бо — розумієте? — зима.
Жар-птиця ж — птаха екзотична,
південна, до снігів незвична.
Ну, от і простудилась трішки.
Лежить вона терпляче в ліжку,
п’є молоко, клює родзинки,
чита “Барвінок” і “Мурзилку”.
Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
на злість лихим, кульгавим ґавам,
на новорічну радість нам!

Аналіз вірша “Жар-птиця” Жиленко

Твір поетеси-шістдесятниці, що сприймається легко як дітьми, так і дорослими ‒ усі вікові категорії знайдуть тут цікаві для них образи й ідеї.

Головна ідея вірша ‒ прославлення сміливості бути собою за умови, що ця сміливість, незвична яскравість має на меті робити людей кращими й щасливішими. Вторинна ідея ‒ незвичайні люди чи істоти потребують нашої турботи і підтримки, а не осуду, і тільки у такому випадку зможуть реалізувати своє призначення.

Вірш представляє собою казковий сюжет, важливо, що казка відбувається у наші дні і в сучасних реаліях. Поруч фігурують жар-птиця, чарівниця ‒ і мультфільми, дитячі журнали «Барвінок» і «Мурзилка».

Завʼязкою казкової історії є розповідь про те, що у чарівниці живе жар-птиця і одного дня вона вибралася з клітки. Її політ над столицею робить людей щасливими й викликає бурю критики. Після цього дивний птах зникає (кульмінація) і пізніше зʼясовується, що його лікує чарівниця (розвʼязка). Жар-птиця має намір повернутися пізніше – до новорічних свят.

У вірші використані такі художні засоби:

• Протиставлення ‒ казка протиставлена реальності, Жар-птиця протиставлена Гаві, клітка ‒ свободі;
• Епітети ‒ «найзолотіший», «яскрава», «нескромна». Присутні у творі й епітети у формі прикладки «очі-намистинки», «сусідка моя ‒ чарівниця»;
• Алітерація ‒ власне, мова навіть про звуконаслідування вигуків гави «яскра-яскра-яскррава». Мова Гави насичена звуками «р» у словах.

У творі використані такі символи:

• Птах ‒ свобода, натхнення;
• Ґава ‒ старість, агресія, незадоволення;
• Клітка ‒ обмеження.

Жар-птиця є уособленням незвичайної людини, яка постійно страждає від осуду за те, що «непристойно яскрава». Ніякі добрі наміри не виправдовують цієї яскравості у очах сірої маси. Цікаво, що Ґава називає себе Павою, тобто вона сама хоче бути яскравою, незвичайною, обдарованою. Проте їй цього не дано, вона заздрить головній героїні твору і цькує її.

Символічно, що після цього жар-птиця хворіє і потребує підтримки, турботи, лікування. Тобто хвороба може бути повʼязана не тільки з холодом, але й зі стресом через засудження.

Використання казкового образу у повсякденній ситуації має стати для читача закликом озирнутися навколо й побачити поруч незвичайних людей, які своєю діяльністю вирізняються й таким чином роблять життя людей поруч щасливим, радісним і наповненим.