Іван Андрусяк – це потреба бути: Вірш

це потреба бути — все одразу
сплюснути розпечене лице
нидіти хворіти псоріазом
пахнути дешевим ялівцем

вибирати з кожного по жмені
солі порятунку і жінок
і стирати звивини шалені
доки не зачинено шинок

осене таке твоє ристалище
чорна і коричнева сльота
статися допоки все не сталося
здатися допоки самота

і не хлібом — синьою вервечкою
безконечних дідових церков
тихо зупинитися над реченням
і перечекати рубікон

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Андрусяк – це потреба бути":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Іван Андрусяк – це потреба бути: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.