Іван Франко: Вірші

Іван Франко, без сумніву, являється різнобічно обдарованою людиною. Йому вдалося суттєво збагатити українську культуру, піднести її до рівня європейської творчості.

Серед великої спадщини письменника почесне місце відводиться саме художній творчості, в якій барвистими, яскравими картинами відображено прагнення та всі почуття українського народу.

Свою літературну діяльність Франко почав ще на початку сімдесятих років. Рання його творчість сповістила про появу справжнього таланту, який пізніше зможе проявити себе у всій величі.

У творах Франка ведеться боротьба із закоренілими шаблонами, притаманними галицькому письменству, а також проявляється прагнення поета йти шляхом критичного реалізму. Для нього важливо поєднати власну музу з народною творчістю, яку він вважав джерелом оптимізму і сили.

В інтимній ліриці Франко проявив себе як досить яскрава індивідуальність. В збірках знайшла своє поетичне відображення особиста трагедія, котру довелося пережити поету. Багато рядків пронизані стражданнями від «ударів», нанесених йому, як одному із громадських діячів.

Основне призначення своєї поезії письменник вбачав у служінні революційній боротьбі. Він вважав, що народний поет має жити з народом єдиними думками і почуттями, «втішати» теплими словами, а також вказувати правильній шлях.