Після колиски в душу напливають,
пестять дитину в молодих літах,
а виросте — як повінь прибувають,
тоді з них ясна родиться мета.
І нині коримось тим заповітам,
що наливались певністю давно,
у них бо бачимо і сонце й літо
і юність, що минула за вікном.
Ми любимо думки й чарівні міти,
ми юну всю гарячість узяли
і нині у тумані, серед мли,
не хочем впасти пилом небуття,
лиш юним запалом ущерть дозріти
й вергтися в вир майбутнього життя.
