Прозорий день, барвиста голубінь,
далекий ліс — далекі чорні очі…
застиг в гальопі білогривий кінь…
…ось вершник стяг стремена і… зіскочив.
На роздоріжжі став. Героєм став.
Три таблиці блестять ось на розпутті:
віщує перша радісне життя,
багатство — друга, третя — бурі люті
Всміхнувся вершник, — схаменувся він, —
той лицар, що віками тільки нидів,
не знав мети, ні волі, ні стремлінь,
і ніколи й не мріяв, щоб провидів.
— Передо мною три дороги в даль,
три долі, що приманюють незнаним,
та де ж є дійсна радість, де печаль,
який з шляхів — шлях сильних і титанів?
Ось криється й тепер у цих словах:
багатство, радість — золота примана,
та на яві той тільки, що прорвав
ворожий наступ, не впаде в кайдани!
Століття! ворожнечею дзвенить
історія за вами, незабутні!
ми не бажали поривів ясних
в ярмо неволі, в мовчанку закуті.
Та хай на днях знеславлення — іржа!
вже ґеній наш караючим як грім став,
за зло, ганобу буде — бій! Душа
бажає сил для підбиття і пімсти! —
Прозорий день, барвиста голубінь…
на роздоріжжі вершників мільйони…
і чути зов: на шлях прямий! у бій!
До булави! До рідної корони!
