Є на світі пісня —
пісня лебедина
При житті остання,
за життя єдина.
Пісню цю співає
лебідь на світанку,
Тільки перед смертю,
тільки наостанку.
Все було й минуло — грози і негоди,
і широке небо,
і глибокі води.
І любов безмежна,
лебедина, тиха.
І подруга вірна,
ніжна лебедиха.
Повмирали друзі…
не лишилось брата…
Полетіли в вирій
білі лебедята.
Згорнуті в знемозі
лебедині крила,
Та не похилилась
голова безсило!
Хай вона надходить —
мить ота зловісна!
Ще не все скінчилось!
Залишилась Пісня!
Залишилась Пісня,
горда і крилата!
Тільки лебідь вміє
з Піснею вмирати!
І стрясає простір,
і у небо лине
Сила незборима —
Пісня лебедина!
. . . . . . . . . . . . . . . .
Я давно безкрилий,
холод серце тисне.
Я про тебе мрію,
Лебедина Пісне!
