А я собі вже не належу,
Та й чи належав я собі?
Утік у братчиків мережу
Із хижих багача зубів.
То краще джурою буть волі,
Коритись духу козаків,
Ніж перти дні сліпі та кволі
Під скоросвистий панський гнів.
Та де та воля без обмежень?
Хіба в піснях та небесі.
Тому й лечу без застережень
На ятагани голосні.
