Лечу не в тому літаку
І в напрямку не тому,
Везу майно своє: важку
Неперебутню втому,
Та ще гріхи свої, та ще
Борги свої несплатні,
Та ще вини всесвітній щем,
Та ще провини хатні…
Куди лечу? Чи долечу?
Додому – не додому?
Літак мовчить. І я мовчу.
Нема аеродрому…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Викликання жаданого
- Попередній вірш → Іван Низовий – Літньої ночі
(Оцінок ще немає)