Сестрі
Злови мені маленьку жабку,
дай їй стрілу травички в лапку —
хай не боїться… Втім, я й так
згадав дитинство — як ми грались
у хованки, і як лякались
криничних жабок, а ще як
ти заховалася в криницю,
і я тебе, мов котик кицю,
урятував таки… Та все ж,
найкраща схованка — долоні
худі, замурзані, солоні…
Сховаюся — і не знайдеш…
Як вельми сумно нам одначе:
не схований — ніхто й не баче,
сховаєшся — побачать всі.
Я так не граюся, тим паче,
що скрекекекає і плаче
бульката жабка в лопусі.
