Іван Малкович – Із янголом на плечі: Вірш

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.

Аналіз вірша “Із янголом на плечі” Малковича

Твір написаний у 1992 році. Україна на той момент перебуває у жорстокій економічній кризі, чимало людей поставлені на межу виживання й змушені кардинально міняти своє життя. Хтось кидає улюблену роботу, де не платять гроші, і розпочинає власний бізнес, хтось їде на заробітки, причому навіть за кордон. Кожне рішення – це неабиякий ризик, адже у країні одною з найактивніших сил стає кримінал. І кожна людина потребує віри в янгола-охоронця, який підтримає у найскладніші часи у цьому суворому й непривітному світі.

Головна ідея твору – людина може вистояти, адже янгол-охоронець у кожної є на плечі. Вторинна ідея – людина має бути активною, сам янгол з усіма бідами не впорається. Саме тому в останніх рядках поезії ліричний герой закликає янгола триматися. Уже не янгол оберігає персонажа, а персонаж виносить янгола.

Твір написаний у стилі старосвітської балади. Оригінальною є система римування у чотирирядковій строфі римуються перший, другий та четвертий рядки. Треті рядки не римуються ні з якими іншими.

У творі використані такі художні засоби:

• Повтори – «уночі, при Господній при свічі», «із янголом на плечі»;
• Порівняння – «мов дитя»;
• Епітети – «сірий», «гарячі», «моровий», «вировий»;
• Алітерація – «дужче бухка» (звук «у» під наголосом імітує удари);
• Протиставлення – гарячі вуста протиставлені сірому світу;
• Метафора – «сірий маятник життя»;
• Персоніфікація – «маятник… жене».

Автор вживає зневажливу лексику – «вештав», «тинявся». Таким чином він підкреслює, наскільки мале нібито значення окремої людини для історії і Всесвіту.

Твір багатий на християнську символіку:

• Янгол символізує охорону. Відповідно до легенд, на одному плечі у кожної людини – янгол, на другому – демон. Проте у творі людина йде лише з янголом, а все зло зосереджене у зовнішньому світі;
• Свіча – молитва. Господня свіча – очевидно, що за ліричного героя переймається сам Бог, який і наділив янгола;
• Ірод – смертельний ворог, причому такий, який готовий знищити людство.

Сірий маятник життя – це час, відміряний ліричному герою у цьому світі.

Оригінальне визначення місця – «краєм світу». Ліричний герой на краю світу перебуває у ризиковій ситуації, очевидно самотній і може розраховувати на себе і на янгола. Персонаж рішучий і цілеспрямований, він горить певною ідеєю і витримує, коли гасне свіча, коли янгол «ледь живий». Його не лякає усвідомлення того, що він «йде в ніде». І саме такий герой може називатися з повним правом людиною.