На хлібі — три пташки-зозульки, а тісто глевке — і тому
западається в центрі княгиня із князем на бричці:
зам’який і високий той хліб вже затягує в тістяну тьму
не лише молодих і зозульок таких невеличких,
але навіть все те, що ми лиш загадали йому;
і колись, як почується брички рум’яної скрип,
все, що в тісто запало, воскресне порою нічною,
і над хлібом щоденним княгиня із князем, як схлип,
кружелятимуть,
начебто хліб ще й душею говорить зі мною…
- Наступний вірш → Іван Малкович – Легені
- Попередній вірш → Іван Малкович – Мені подаровано чарівний букет жовтих троянд
(Оцінок ще немає)