Мав рацію Іван Мазепа:
ми славу плутаєм з неславою,
ще й кажемо, що ця халепа
чужою наслана державою
на героїчних нас, умудрених
великим історичним досвідом…
А з конотопською лахудрою
чого ж бо нянькаємось досі?!
Чом на плечі кумівськім виснемо
у казнолюба й перебіжчика
й правицю недругові тиснемо,
шукаючи у нім прибічника?!
Ми прикриваємось Тичиною:
мовляв, народ – в нім сила правди,
й не переймаємось причиною
непередбаченості влади;
за словоблудом ходим юрмами
й поради мудрої не чуємо…
В стосоту вже халепу втюрились,
зневірившись, благаєм чуда ми,
і знов гадаємо, як бути нам,
«чужими чарами обмареним»,
і мітим шлях новими Крутами,
й новими «славимось» Базарами…
