Ні у влади не прошу, ні в Бога
милості для себе і сім’ї –
котиться гарба моя убога
із горба у діл, по колії,
визначеній долею. Дорога,
мов ріка, вже в нижній течії,
тож я намагаюсь якомога
до кінця дотриматись її.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Незатишно Тарасові в Луганську
- Попередній вірш → Іван Низовий – О, то була епоха із епох
(Оцінок ще немає)