Це яку вже осінь зустрічаю
Стримано, неначе й не свою…
Заварю калинового чаю –
Гіркотою відчай переб’ю.
Сумно тчеться саван павутини.
Все минеться з часом. А проте –
Не мої на часі іменини
В день, коли калина зацвіте.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Занепадаю
- Попередній вірш → Іван Низовий – Вітчизна
(Оцінок ще немає)